Житіє і страждання святої мучениці Параскеви

foto28Однією з славних ісповідниць Христових була свята мучениця Параскева. Своїм мученицьким подвигом вона свідчила про Хрест Господній, на якому Христос за нас, грішних приніс Себе в жертву. Навіть сама її назва – Параскева – стало живим нагадуванням про п’ятниці – день спокутних страждань Спасителя. Благочестям, розвагою і праведністю вона, як сонячними променями, засяяла серед невірних, безстрашно проповідуючи їм істинного Бога.

Свята Параскева народилася в роки царювання імператора Діоклетіана в місті Ікони в сім’ї багатого сенатора. Її батьки були християнами: вони жили в страсі Божому, суворо дотримуючись заповідей Господніх. Подружжя особливо шанували п’ятницю і проводили цей день в пості та молитві, щедро подаючи милостиню. За це Бог послав їм у день п’ятниці дочку, яку вони назвали Параскева.

Батьки виховували Параскеву в благочесті та чистоті. Благословенне подружжя відійшло до Господа, коли дівчина була ще дуже юною. З дитинства Параскева всім серцем полюбила Царя слави, Христа, наслідуючи у вірі та у справах своїх батьків. Вона суворо виконувала заповіді Господні, завжди побожно шанувала п’ятницю і приймала в своєму будинку гостей. Блаженна Параскева щедро витрачала свій значний стан, успадкований від батьків. Не на прикраси і розкішне життя, а на їжу та одяг для бідних. Дівчина відрізнялася рідкісною красою, але не звертала ніякої уваги на юнаків, які домагалися її руки: вона уневістилась Безсмертному Нареченому, для Якого жила у святості й праведності. Параскева невпинно ісповідувала перед народом Господа Ісуса Христа. Всім, хто приносив жертви язичницьким богам, вона говорила: – Ваші боги – без почуттів. Вони глухі ідоли.

Частина городян, слухаючи Параскеву, увірувала в Христа, однак багато хто з обуренням ополчилися проти неї, напали на ісповідницю і поранили її. Але Параскева продовжувала сміливо проповідувати слово Боже і навчати істинного шляху.

Коли імператор Діоклетіан почав жорстоке гоніння на християн, він наказав правителю Лікаонії Аетію в підвладних йому містах переслідуваннями і муками винищити християнську віру. Аетій відправився в Іконію. Городяни урочисто зустріли свого правителя. Вони повели його до храму щоб принести жертву ідолам і віддати хвалу імператорам.

Вранці наступного дня єпарх Аетій сів на трибуналі. Він наказав прочитати імператорський указ про гоніння на християн. Язичники слухали і радісно вигукували:

- Достойний указ, і праведний суд самодержця!

Намісник тоді відповів і промовив:

- Будьте друзями імператора і видайте нам всіх так званих християн, які не хочуть приносити жертву богам.

- Світлий правитель, – відповіли йому старші, – у нашому місті живе дочка сенатора. Ця дівчина сповідує Розп’ятого Христа. Вона відвернула чимало людей від наших богів і ображає свого самодержця. Як тільки до нас дійшла чутка про твій приїзд в Іконію для викорінення християнської віри, ми посадили її до в’язниці.

Єпарх наказав привести дівчину. Коли воїни вели Параскеву до Аетія, Святий Дух осінив блаженну ісповідницю. Її обличчя стало світлим, і люди з подивом говорили один одному:

- Подивіться! Дівчина не боїться суду грізного правителя. Вона не пригнічена сумом, а сяє від радості.

- Такий рід християнський: він прагне до смерті більше, ніж до життя, – промовив один із жерців.

Параскева постала перед єпархом. Аетій подивився на неї, здивувався її красою і сказав до старших:

- Не зводьте наклепу ви на цю дівчину? Не можна губити таку сонячну красу.

Потім Аетій запитав Параскеву:

- Як твоє ім’я, дівчина?

- Я християнка, раба істинного Бога, – відповіла Параскева.

- Споглядання краси твого обличчя схиляє мене до лагідності, – промовив єпарх, – а вихідні з твоїх уст слова обурюють до глибини душі!

- Справедливий суддя радий почути правду, – заперечила Параскева. – Ти ж, дізнавшись правду, розгнівався.

- Я запитав твоє ім’я і не почув відповіді, тому й гніваюсь, – лукаво сказав Аетій.

- Перш за все, я назвала своє ім’я вічного життя – християнка. Моє ім’я в житті тимчасовім, земнім – Параскева. Я народилася в п’ятницю. Саме на честь цього дня мене назвали Параскевою – П’ятницею. Мої батьки завжди з великим страхом і любов’ю шанували п’ятницю і проводили її в пості і молитвах.

- Як можна одночасно відчувати страх і любов? – Запитав правитель.

- П’ятниця – день страждань і смерті Господа нашого Ісуса Христа за рід людський. Страждання Христа викликають побожний страх, а його викупна жертва вселяє в наші серця любов. Христос постраждав за нас, і я заради нього готова померти, – відповіла Параскева.

- Перестань говорити як божевільна! Принеси жертву богам, і тоді за твою красу я візьму тебе в дружини. Ти станеш володаркою великого багатства. Багато будуть тебе величати і догоджати, – запропонував єпарх.

- У мене є на небі Наречений – Христос, – відповіла свята Параскева, – і іншого чоловіка я не потребую.

- Схаменися, Параскева, і відмовся від Христа! Я не хочу віддавати тебе катові для мук, бо дуже ціную твою юність і красу, – вигукнув правитель.

- Не шкодуй, єпарх, тимчасової краси. Сьогодні вона цвіте, а завтра зів’яне. Краще подумай про свою душу: тебе чекають вічні муки.

- Мені здається, тебе за тим назвали Параскевою, щоб приготувати до безлічі страждань, – сказав єпарх.

- Я була названа Параскевою, щоб зруйнувати підступи, приготовані твоїм батьком дияволом, і повалити силу та гординю чинного в тебе сатани.

Слова Параскеви образили правителя. Аетій наказав роздерти на дівчині одяг і бити її сирими волячими жилами, а рани розтирати власяницею. Поки кати катували Параскеву, вона не промовила жодного звуку. Дивлячись на небо, свята славила Господа і просила Його допомогти перенести муки. Незабаром єпарх, шкодуючи красу дівчини, зупинив катів і лагідно сказав:

- Віруй, дівчино в богів, і я збережу тобі життя.

Але Параскева мовчала.

- Чому ти не відповідаєш мені, зле християнське кодло? – З гнівом вигукнув правитель.

Замість відповіді свята плюнула йому в обличчя.

Аетій страшно розлютився. Він наказав підвісити Параскеву на стовпі і нещадно стругати її боки залізними кігтями. Кров страстотерпиці рясно залила землю, а тіло було розідране до кісток. Один з катів, думаючи, що мучениця померла, казав правителю:

- Пане, дівчина мертва, навіщо ти змусив нас так сильно її мучити?

Але Параскева була жива, хоча ледве дихала. Правитель вирішив, що вона скоро помре. Він наказав зняти поранену дівчину зі стовпа, кинути до в’язниці і тримати там, не надаючи їй ніякої допомоги. Святу віднесли до тюремної камери. Від втрати крові і жорстоких ран вона була така слабка, що не могла навіть стогнати і лежала як мертва.

У в’язниці Господь не залишив Свою обраницю. Опівночі до неї явився Ангел. Його плечі і груди були хрестоподібно підперезані золотим поясом. У руках він тримав знаряддя мук Спасителя: хрест, терновий вінець, спис, тростина і губку.

- Встань, дівчино, спільнице страждань Христових. Я посланий потішити тебе! Поглянь на хрест і терновий вінець нетлінного Жениха; подивися на спис, що проколов Животворящий бік, на тростину,на тростину і на губку, яка стерла Адамів гріх. Встань, Параскева! Христос зцілює тебе! – Промовив Ангел.

Мучениця ніби прокинулася від сну. Ангел витер губкою рани святій. І, о диво! Тіло дівчини стало міцним і здоровим, а краса її обличчя ще більш вражаючою. Параскева з благоговінням поцілувала знаряддя Христових страждань і прославляла Бога. Небожитель виконав наказ Господній і став невидимим.

Вранці тюремна варта побачила, що на тілі Параскеви немає ран. Свята була абсолютно здорова. Вона стояла і співала молитви. Стражники злякалися, вирушили до правителя і розказали йому про диво. Аетій наказав негайно привести Параскеву. Побачивши дівчину здоровою, неушкодженою і незвичайно красивою, єпарх з подивом вигукнув:

- Як терплячі наші боги! Вони зглянулися над твоєю юністю і красою, Параскева, і зцілили тебе.

- Покажи, єпарх, богів, що врятували мене від смерті, – попросила мучениця.

- Іди в храм і побачиш наших богів, – відповів єпарх.

Свята увійшла в язичницький храм. За нею пішли жерці і великий натовп людей. У храмі було багато еллінських статуй. Всі думали, що Параскева хоче поклониться богам і принести їм жертву. Але свята Параскева звернулася з гарячою молитвою до Єдиного Істинного Бога. Доторкнувшись до статуї Аполлона, вона сказала:

- Іменем Ісуса Христа наказую тобі, підлесний Аполлоне, і всім що знаходиться в цьому храмі суєтним богам: нехай ваші статуї впадуть на землю та поламляться вщент.

По слову святої стався сильний землетрус. Всі ідоли впали і розсипалися на порох. Люди вибігли з храму. Багато тих, хто бачив це диво, увірували в Христа і стали вигукувати:

- Великий Бог християнський!

Нечестиві жерці пішли до правителя і, плачучи, сказали йому:

-Правителю! Ми говорили тобі, – страти цю чаклунку: вона зводить городян. Але ти не послухав нас, і тепер Параскева своїм чарами зруйнувала всі статуї в храмі. Убий цю чарівницю!

Єпарх наказав знову привести Параскеву і з гнівом почав допитувати її:

- Скажи мені, яким чародійством ти розтрощила наших богів?

- Я скинула твоїх богів не ворожбицтвом, а іменем мого Господа Ісуса Христа. У храмі я звернулася до Нього з молитвою: “З’явись, Спаситель, що дарував мені життя”. І мій Господь з’явився, а твої боги, як тільки побачили, що це Він, затремтіли, впали на землю і розсипалися. Бачиш, єпарх, ваші боги не можуть допомогти і собі, як же вони допоможуть іншим!

Що міг заперечити на цей довід Параскеви жорстокий язичницький правитель? Замість відповіді він наказав знову повісити дівчину на стовпі й палити її ребра палаючими світильниками. Свята звернула свій погляд до неба і стала молиться:

- Господь і Бог мій, Творець і Промислитель Всякого творіння! Ти дав прохолоду трьом вавилонським отрокам в вогненній печі і обпалив халдеїв (Дан. 3,12-97); Ти врятував від вогню первомученицю Теклю. Нині прошу Тебе, Господи, нехай зійде на мене, негідну, Твоя велика сила і позбавить від безбожних рук мучителів, бо нечестиві мужі спалюють моє тіло.

За молитвою святої язики полум’я повернулись від мучениці до мучителів – вогонь став дуже сильним і обпалив катів. Частина городян злякалася і кинулася бігти. Але багато хто з тих, хто бачив чуда Параскеви, увірували в Христа та й кричали:

- Великий Бог християнський! Ми віримо тепер у цього Бога.

Аетій боявся, щоб проти нього не повстало все місто, і наказав негайно відсікти мечем голову Параскеви.

Коли святу привели на місце страти, мучениця повернулася обличчям на схід і звернулася до Бога:

- Господи, прославляю величне Ім’я Твоє. Ти, Господи, не залишив мене і дав мені, слабкій, сили протистояти ворогові. Пом’яни мене в цей час і благослови померти за Тебе. Допоможи всім людям, шанувати Твій хресний подвиг і строгим постом провести день Твоїх страждань. Допоможи також і тим, хто призиватиме на допомогу моє ім’я, визволи їх від усіх бід і скорбот і відпусти їм гріхи, бо Ти не хочеш смерті грішника, але бажаєш усім прийти до пізнання істини і врятуватися. Ти Бог наш, і Тобі належить слава на віки. Амінь.

З неба з світлої хмари почувся Голос:

- Будь відважна, Параскево! Я виконаю все, про що ти просиш. Багато людей через ім’я твоє втечуть від бід і скорботи. Я стану допомагати всім, хто буде благоговійно згадувати твоє мучеництво. У Мого Отця тебе чекає обитель з мудрими дівами. Чертог Царства Небесного приготований, рай відкритий для тебе.

Страстотерпиця прославила Бога і радісно схилила голову під меч. Коли кат відтяв голову святій, повітря наповнився незвичайними пахощами і Голос з неба сповістив:

- Радуйтеся, праведні, бо увінчалася мучениця Христова Параскева!

Так завершилося багатостраждальне житіє славної Параскеви. Прекрасна наречена Христова відійшла до свого Небесного Нареченого.

Наступного дня вранці правитель Аетій вирушив на полювання. Раптово його кінь сказився, став на диби і скинув єпарха в зарості. Аетій розбився на смерть і віддав дияволу свою окаянну душу.

Допропобідну мученицю Параскеву християни з благоговінням поховали в її родинному храмі. У чесних мощей великомучениці уздоровляються хворі і твориться безліч чудес на славу Господа нашого Ісуса Христа, якому належить честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом на віки віків. Амінь.

Якщо ви помітили помилку, видiлiть мишкою це слово чи речення та натисніть одночасно: Ctrl+Enter.