Вірші – Любов Корпесьо

tvory

Свіча пам’яті

Свічу пам ‘яті тримаю,
А серце в грудях так щемить,
Коли про сотню пригадаю
Небесних Ангелів блакить.

Не забуваймо тих героїв,
Що на майдані полягли,
Що не вернулися до дому
За нас своє життя дали.

І тих, що в східній Україні
На полі бою полягли.
Їх імена вже на граніті,
А душі вічність осягли.

Не судилось їм віку дожити
На своїм, Богом даній землі,
А судилось навіки спочити,
У глибокій і сирій землі.

Усі вони життя віддали
За нас з тобою друже мій,
Щоб діти й правнуки не знали
Знущань, наруг від ворогів.

Щоб не гриміли вже гармати
У полі жито щоб цвіло,
Щоб не чекала сина мати
Приклавши руку над чолом.

Хай ця свіча завжди палає
Для всіх майбутніх поколінь.
А ми в молитвах їх згадаєм
На віки вічнії Амінь.

Посвята Тарасу

Я кобзаря в руках тримаю
І завжди його читаю,
Бо Тарас – це наш Пророк
За ним ідім за кроком крок.

Бо Тарас – це батько наш
Його вивчаймо повсякчас.
І ми його малі онуки
За нас терпів він важкі муки.

Сидів по тюрмах, казематах
У снах лиш бачив рідну хату.
І мати й батько біля нього
А як проснувсь – нема нікого.

Лиш холод й голод навкруги,
Закуті руки в ланцюги.
О Милий Боже України!
Звільни з оков та із руїни

Прости цих нелюдів – катів
Зроби,щоб розум їх прозрів.
Та наверни на вірний шлях
Молю й благаю Боже наш!

Щоб люди жили в Україні
Вільній, любій і єдиній.
Щоб не знали мук, біди
Щасливі були назавжди

Тож за цей великий скарб,
Що дарував нам наш Тарас.
Ми незабудемо тебе Пророче
Клянемося Тобі охоче.

Любов Корпесьо

Якщо ви помітили помилку, видiлiть мишкою це слово чи речення та натисніть одночасно: Ctrl+Enter.