Молитва на вервиці

Іванкова вервиця

foto15Сергієві батьки були середнього достатку і, як це тепер часто буває, цілком поринули у свої обов’язки. Єдиному синові уваги приділяли мало, сповідуючи таку “філософію”: не голодний, не голий і не босий, то все гаразд.

А Сергій “жив” вулицею: там була його родина, друзі, все наймиліше. Вже давно закінчив школу, мізерні знання не давали ніякої надії на можливість вчитися далі. А до фізичної праці він мав нехіть і лінь, та й пощо трудитися, якщо з друзями вони спокійно обходяться і так. Це ж так просто: перепинити на вулиці школяра чи беззахисну жінку, здерти годинник чи ланцюжок, а потім за безцінь продати і “гуляй, душе”…

…Був погідний осінній ранок. Розмаїття осінніх барв радісно виблискувало під ще теплим сонечком. Легенький вітерець поволеньки перераховував перші опалі листочки. Галасливе птаство притьмом будило тишу, що зависла над мальовничим краєм.

Іванко крокував алеєю парку, радісно наспівуючи: “Ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла”. Він прошкував до церкви і в глибині серця радів, що не має двох перших пар і може цього святкового дня піти на Службу Божу. Раптом перед ним, мов з-під землі, виринула кремезна постать, що аж ніби “нависла” над худорлявим Іванком, і прорекла: “Давай гроші”.

Іванко від несподіванки став як вкопаний. Він не вмів лукавити і тому відповів, що має тільки дві гривні, які хоче дати на тацу в церкві. Але ті слова не вплинули на Сергія. Бажаючи перевірити правдивість слів, блискавичним злодійським рухом він встромив руку в кишеню Іванкової куртки. Задоволена посмішка осяяла обличчя Сергія, він гадав, що витягає з Іванкової кишені повненький гаманець.

Та все було не так… Боже Провидіння хотіло, щоб все сталося зовсім інакше… Сергій відкрив маленький шкіряний футляр і на руці в нього опинилася дерев’яна вервичка з Розп’яттям… У його душі й серці виринули тисячі думок і відчуттів. Перед очима блискавично промайнуло дитинство, любляча бабуся, яка кожний день молилася на вервиці і часто казала: “Дитинко, Ісус тебе дуже любить. Він вмер, щоб ти жив, і пам’ятай, що Він все знає і все бачить”.

У цій хвилі Сергієві здалося, що та величезна хвиля сорому і каяття, яка накотилася на нього, покриє його назавжди. Серце його почало колоти вістря докорів сумління. Він мовчки віддав Іванкові гроші й вервичку і, похиливши голову, злегка похитуючись, побрів геть…

… Минув місяць. Була святкова неділя. Іванко вже зайняв чергу до сповіді, а тепер відмовляв радісні таїнства вервиці за навернення того незнайомого хлопця з осіннього парку. Іванко ніяк не міг його забути і щиро вірячи в те, що для Господа немає неможливого, просив Його про чудо.

А в цей час від сповідальниці, радісно усміхаючись, відійшов кремезний світловолосий хлопчина. Віднайшовши внутрішній спокій і мир, він клякнув перед образом Пресвятого Серця Ісуса і щиро молився.

Після Служби Божої хлопці майже одночасно виходили з церкви, їхні погляди зустрілися. Це була зустріч двох давніх друзів, які несподівано знайшли один одного і не можна було зрозуміти, хто з них радів більше від цієї зустрічі.

Микола Микосовський

МОЛІТЬСЯ НА ВЕРВИЦІ ЩОДНЯ

foto16Вервиця, або чотки (теж рожа?нець) — шнурок із нанизаними більшими й меншими перлами, зернами, чи коралями, якого вживають при молитвах, відчитуючи при кожному зернятку окрему молитву. Назва «вервиця» походить від церковнослов’янського «верв», що означає шнурок із вузлами. Тому, що ті вузлики (чи пізніші зернятка) відчислювалися, постала й друга назва — чотки.

Вервиця відома з перших часів християнства — властиво з II чи III ст. по Різдві. Першими почали вживати вервицю єгипетські пустельники, від них перейняли її грецькі ченці, а від грецьких — наші. На давніх малюнках бачимо перших українських ченців у Києві ссвв. Антонія й Теодосія Печерських з вервицею в руках. Західні католицькі ченці перейняли вервицю зі Сходу. Наш старинний Номоканон з XI в приписує в 87 правилі: «Вервиця хай має 103 вузли. На всякому вузлі хай мовить чернець приписану молитву». Коли хто вступає в чернечий стан, одержує вервицю із словами: «Брате, прийми духовний меч, слово Боже…» Отже, вервиця — це духовний меч ченця яким він має поболювати всі спокуси. Тим—то наші єпископи теж усі носять вервицю.

П’ятнадцять обітниць Матері Божої тим, хто молиться на Вервиці

  1. Кожен, хто вірно служитиме мені, відмовляючи Вервиці, одержить особливі ласки.
  2. Обіцяю свій особливий захист і найбільші ласки всім, хто відмовлятиме Вервицю.
  3. Вервиця стане потужною зброєю проти пекла; вона буде руйнувати зло, нищити гріх, і перемагати єресі.
  4. Вервиця сприятиме процвітанню доброчесності та добрих трудів; вона отримає для душ щедре Боже Милосердя, вона відвертатиме серця людей від Любові до світу і його марнот, і піднесе їх до прагнення вічних цінностей. О, щоб тільки душі себе тим способом освячували!
  5. Душа котра присвятить себе мені через молитву на Вервиці, не загине.
  6. Хто побожно відмовлятиме Вервицю, заглиблюючись в розважання її святих Таїнств, того не подолає нещастя. Бог в своєму правосудді того не каратиме; він не загине несподіваною смертю; якщо він буде справедливим, то залишиться в Божій ласці і стане достойним вічного життя.
  7. Кожен, хто матиме правдиву набожність до Вервиці, не помре без святих Тайн Церкви.
  8. Ті, що вірно відмовлятимуть Вервицю, будуть мати Боже світло і щедрі Божі ласки на протязі життя і в час смерті, а в хвилину смерті матимуть свою частку в заслугах святих у раю.
  9. Я звільнятиму з чистилища тих, що з набожністю ставилися до Вервиці.
  10. Вірні діти Вервиці заслужать на високий ступінь слави у небі.
  11. Відмовляючи Вервицю, ви одержите все, про що мене просите.
  12. Кожному, хто поширює молитву на Святій Вервиці, я допомагатиму в їхніх потребах.
  13. Мій Божественний Син запевнив мене, що кожен, хто пропагує молитву на Вервиці, матиме заступниками цілий Небесний Двір впродовж свого життя та в годину смерті.
  14. Всі ті, що відмовляють Вервицю, є моїми синами, і братами мого єдиного Сина Ісуса Христа.
  15. Любов до моєї Вервиці є важливим передвісником майбутньої долі людини.

Як молитися на вервиці

foto171. Починаємо на хрестику
В ім’я Отця, і Святого Духа. Амінь. (3) Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі! ЦАРЮ НЕБЕСНИЙ, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди й вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші. Від Великодня до Вознесіння замість молитви “Царю Небесний”: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим що в гробах, життя дарував. (3)
2. На першому великому зернятку
ВІРУЮ в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі і всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця народженого перед усіма віками. Світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований. І воскрес у третій день, згідно з писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця. І в Духа Святого, Господа животворчого, що від Отця (і Сина) ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. В єдину, святу соборну й апостольську Церкву. Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.
3. На першому малому зернятку
Слава Отцю, що нас сотворив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. БОГОРОДИЦЕ ДІВО, радуйся, благодатна Маріє, Господь з тобою. Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.
На другому малому зернятку:
Слава і Сину, що нас відкупив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Богородице Діво… На третьому малому зернятку:
Слава і Святому Духові, що нас просвітив, і в святій вірі утвердив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Богородице Діво…
4. Проказуємо
СЛАВА ОТЦЮ, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
5. На великому зернятку заявити Перше Таїнство. Тоді
ОТЧЕ НАШ, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
6. На десятьох малих зернятках
БОГОРОДИЦЕ ДІВО, радуйся, благодатна Маріє, Господь з тобою. Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.
7-8. На кінець десятки
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
О, МІЙ ІСУСЕ, прости нам наші гріхи, захорони нас від пекельного вогню, провадь всі душі до неба, особливо ті, що найбільше потребують Твого милосердя.
9. Заявити наступне таїнство
Отче наш…10 Богородице Діво…і так далі.
10. На кінець вервиці (глас 6)
ДОСТОЙНО є воістину* величати блаженною Тебе, Богородицю,* все блаженну і непорочну,* і Матір Бога нашого.* Чеснішу від херувимів,* і незрівнянно славнішу від серафимів,* що без зотління Бога Слово породила,* сущу Богородицю, Тебе величаємо.
Додаткові молитви
ПІД ТВОЮ МИЛІСТЬ прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбав нас, єдина чиста і благословенна.
Преславна Приснодіво Богородице, прийми молитви наші і донеси їх Синові Твоєму і Богові нашому, щоб спас задля Тебе душі наші.
Всі небесні Сили, святі Ангели й Архангели, моліть Бога за нас, грішних.
Святі славні і всехвальні Апостоли, Пророки, Мученики і всі Святі, моліть Бога за нас, грішних.
Уповання нам – Отець, прибіжище наше – Син, і Покровитель нам – Дух Святий. Тройце свята, Боже наш, слава Тобі. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. (3)
Таїнства вервиці
У східному обряді, поділені на наступні дні:
Радісні Таїнства – в понеділок і вівторок. Світлі Таїнства – в четвер. Страсні Таїнства – в середу і п’ятницю. Славні Таїнства – в суботу і неділю.

ПЕРШЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВОБлаговіщеня

Ввійшовши до неї, ангел сказав їй:

“Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками… Ось ти зачнеш у лоні, і породиш сина і даси йому ім’я Ісус.” (Лк 1, 28-31)

За чесноту покори

ПЕРШЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВОБогоявлення

Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що а Галилеї, і був хрищений Іваном у Йордані. І коли виходив з води, побачив, як голуб, сходив на нього. І голос ізлинув з неба: “Ти є Син мій улюблений, у тобі – моє уподобання.” (Мк 1, 9-10)

За підчинення Божій волі

ДРУГЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО

Відвідини св. Єлисавети

Як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулося дитя в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом, і скликнула сильним голосом, і сказала: “Благословенна ти між жінками і благословен плід лона твого!” (Лк 1, 41-42)

За любов до ближнього

ДРУГЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО

Чудо в Кані Галилейськім

Коли ж забракло вина, мати Ісуса каже до нього: “Вина не мають.” Ісус відповів їй: “Що мені і тобі, жінко? Ще не прийшла моя година.” Але мати його мовила до слуг: “Що тільки скаже вам, робіть.” (Ів 2, 3-5)

За набожність до Пречистої Діви Марії

ТРЕТЄ РАДІСНЕ ТАЇНСТТВО

Різдво Ісуса Христа

Настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді. (Лк 2, 7)

За душевну вбогість

ТРЕТЄ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО

Ісус проповідує Царство

БожеІсус прийшов у Галилею і проповідував там Євангеліє Боже, кажучи: “Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангеліє.” (Мк 1, 14-15)

За ласку навернення

ЧЕТВЕРТЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО

Стрітення Господнє

І як сповнилися дні очищення їхнього, вони, за законом Мойсея, привели його в Єрусалим поставити перед Господом, як написано в Господньому законі: Кожний хлопець первородний буде посвячений Господеві.

(Лк 2, 22-23)

За чесноту послушності

ЧЕТВЕРТЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО

Преображення Ісуса Христа

Ісус преобразився перед ними: обличчя його сяяло наче сонце, а одежа стала білою , наче світло… аж ось ясна хмара огорнув їх і з хмари було чути голос: “Це – мій улюблений Син якого я вподобав: його слухайте.” (Мт 17, 2-5)

За святий страх Божий

П’ЯТЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО

Віднайдення Ісуса у храмі

Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і питав їх. Усі ті, що його слухали, дивувалися його розумові й відповідям. (Лк 2, 46-47)

За чесноту побожності

П’ЯТЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО

Установлення Євхаристії

Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.” Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі, бо це моя кров Нового Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.” (Мт 26, 26-28)

За дух вдячності Богові



ПЕРШЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО

Молитва на Оливній горі

Повний скорботи та тривоги , він ще ревніше молився, а піт його став, мов каплі крові, що падали на землю. Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. (Лк 22, 44-45)

За щирий жаль і каяття за гріхи

ПЕРШЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО

Воскресіння

Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: “Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого. Нема його тут, бо він воскрес, як сказав був. Ходіть, гляньте на місце, де він лежав.” (Мт 28, 5-6)

За чесноту віри

ДРУГЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО

Бичування Христа

Взяв тоді Пилат Ісуса і велів його бичувати. (Ів 19, 1) Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. (Іс 53, 5)

За чесноту чистоти

ДРУГЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО

Вознесіння

А як Ісус благословив їх, віддалився від них і став возноситися на небо. Вони ж, поклонившись йому, вернулися з великою радістю в Єрусалим і перебували весь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога. (Лк 24, 51-53)

За чесноту надії

ТРЕТЄ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО

Терням увінчання

Вояки, сплівши вінок із тернини, поклали йому на голову і одягли його у багряницю; і, підступаючи до нього, казали: “Радуйся, царю юдейський!” І били його по лиці. (Ів 19, 17)

За духовну відвагу

ТРЕТЄ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО

Зіслання Святого Духа

Аж ось…залунав із неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені, мов вогонь, язики, і сіли на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм говорити. ( Діяння 2, 2-4)

За чесноту любові

ЧЕТВЕРТЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО

Хресна Дорога

Взяли вони Ісуса та й повели; і, несучи свій хрест, він вийшов на місце, зване Череп, по єврейському Голгофа. (Ів 19, 17)

За чесноту терпеливості

ЧЕТВЕРТЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО

Успіня Пресвятої Богородиці

На безсмертне твоє Успіня, Богородице, Мати Життя, апостоли розсіяні по всьому світу, з’явилися разом і стали коло пресвятого твого тіла, і, почесно поховавши його, голосом Гавриїла співаючи, виголошували: Радуйся, благодатна, Діво Мати Пречиста, Господь з тобою…(Мінея)

За щасливу смерть

П’ЯТЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО

Розп’яття Ісуса Христа

Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години…Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю дух мій!” Сказавши це, він віддав духа. (Лк 23, 44-46)

За остаточну витривалість

П’ЯТЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО

Прослава Марії в небі

Заспіваймо Давидову пісню, вірні, дівственні Невісті, Матері всіх Царя Христа! “Праворуч Тебе, Владико, стоїть Цариця зодягнена в золоту тканину і оздоблена божественною красою. ” (Пс 44, 10)

За вічне спасіння

МОЛИТВА НА ВЕРВИЦІ

foto18Серед усіляких форм набоженства до Пресвятої Діви Марії Вервиця – найвідоміша і найбільш розповсюджена. Популяризованню і усвідомленню цієї Марійської молитви сприяли неодноразові переконливі звернення і заклики Папи Льва XIII наприкінці XIX ст. На жаль, донедавна ця молитва була занедбана. Однак, здається, зараз вона віднаходить своє привілейоване місце в християнському світі, особливо серед молоді. Приклад і слова Івана Павла II становлять могутній стимул для віруючих. Вони знову набувають, відчувають потребу у цій традиційній, але такій актуальній практиці, тепер більше, ніж будь-коли в історії людства.

Не надто заглиблюючись в історію походження цього набоженства, папи продовжують багатовікову традицію святого Домініка і його послідовників. Аж до XVI ст. ця практика мала різні форми, і тільки за св. Пія V (†1572) утвердилася форма, яка відома нам: відмовляння “Богородице” у поєднанні з розважаннями п’ятнадцяти таємниць, тобто основних подій з життя Христа і Пресвятої Діви. Кожний десяток “Богородице Діво” передує “Отче наш”, а закінчує коротке вшанування трьох Осіб Божих. Кількість п’ятнадцяти десятків відповідає числу псалмів, тому Вервиця називається “Псалтирем Пресвятої Діви”. Таємниці поділяються на три частини, по п’ять у кожній, і називаються відповідно: радісна, страсна, і славна.

Повторювання цих слів, що просто і легко запам’ятовуються, чудовий спосіб молитви. Почерпнуті з Євангелії і рекомендовані Церквою, вони мають велику цінність. Вони могли б стати монотонними і втомливими, як усі формулювання, що часто повторюються. Звідси закид: навіщо повторювати безконечно ті ж самі слова? Чи можливо безперервно думати про те, що промовляється десятки і сотні разів? Але розважання різних таємниць призначене для підтримування уваги. Не йдеться тут про чисто розумові роздумування, а про споглядання, повне віри і любові, конкретного здійснення трудів нашого спасіння. Про все те, що Марія розважала у Своєму серці і чим жила, ми розважаємо тепер разом з Нею, щоб поглибити наше розуміння. Сконцентрувати увагу допоможе звичка відраховувати відмовлені “Богородице Діво” зернятами, нанизаними на ланцюжок або мотузку. Ченці на сході та мусульмани використовують щось подібне до нашої Вервиці, звертаючись до Ісуса або до Аллаха.

Вервиця – молитва проста і, водночас, всеохоплююча. Людина віддається їй тілом і душею, голосом і долонями, своїм розумом і серцем. Усі способи молитви поєднуються у ній, доповнюючи її: обожнювання, поклоніння, прославлення, благання, заступництво, подяка. Розважання над Таїнствами обіймає радісні, страсні, славні таємниці Христа, усі правди нашої віри: Святу Трійцю, Втілення, Спасіння. Папа Лев XIII написав вісім енциклік про Вервицю, вбачаючи у ній “коротку суть християнської релігії” і “виклад змісту усієї Євангелії”. Хоча Вервиця не літургійна молитва, однак папи схвалюють її, затверджуючи різні вервичні об’єднання. Вервиця, що зазвичай відмовляється приватно, часто читається й спільно, надто у місцях зустрічі прочан. Багато чернечих зборів вважають Вервицю практикою спільною, особливо ефективною у наданні ритму і в освяченні простого і покірного життя на службі Богу і людям.

Промовистим підтвердженням досконалості Вервиці є її відношення до Пресвятої Діви Марії, Посередниці усіх ласок. Вервиця одночасно вшановує Матір Божу і якнайкраще випрошує те, що прагнемо отримати. Лев XIII і його наступники вважають молитви на Вервиці найкращим засобом проти зла, що панує у сьогоднішньому світі як у площині окремих осіб і сімей, так і у сфері стосунків суспільних і міжнародних. Нагадуючи слова Івана XXIII Папа Павло VI наполягав на тому, щоб Вервиця стала “великою публічною молитвою, що слугує у звичайних і надзвичайних потребах святої Церкви, народів і усього світу”. Бо ця молитва однаково помічна для усіх епох і в усіх країнах. Пристосована до кожного століття, усіх суспільних умов і будь-якого становища, доступна для простого люду та оцінена належно вченими. Це – молитва усіх, і кожен знайде у ній чисте джерело для задоволення спраги побожності, відповідно до своїх уподобань, здібностей і ласок, даних йому Богом.

Вервиця це не лише молитва; вона чудовий засіб освячення і духовного поступу, одна з найкращих шкіл доброчесності і життя християнського. Без сумніву, не можна наполегливо розважати таємниці життя Ісуса і Марії та не втілити у життя те, що з них будемо черпати. Як сказав Пій XII: “Душа почувається затишніше, коли йде дорогою, вказаною Ісусом і Його Матір’ю”. Марія наближається до нас, бере за руку і вчить жити так, як Вона Сама жила на землі коло Свого Сина. Ось у чому наука Вервиці та таємниця її успіху: вона “вводить нас в живий контакт з Ісусом через Серце Його Матері” (Іван Павло II).

Папа Римський Іван Павло II про Святу Вервицю

Витривало відмовляємо Вервицю у церковних громадах і сім’ях. Під час повторювання звернень вона з’єднує серця, сприяє встановленню згоди, оживлює надію і обдаровує нас усіх миром і радістю Христа, який для нас воскрес.

Відмовляти Вервицю – це означає відвідувати школу Марії і вчитися у Неї, Матері та апостолки Христа, як жити, дотримуючись вимог християнської віри.
Вона перша увірувала, а в Церкві на Спільній молитві об’єднала в любові перших учнів Свого Сина.

Відмовляти Вервицю не означає повторювати певні вислови. Це встановлення інтимного діалогу з Марією, який свідчить про вияв довіри до Неї, спроможність розповісти їй про свої проблеми, відкрити перед Нею серце, виявити готовність до прийняття Божих планів і пообіцяти витривалість у вірності їй у всіх, надто у важких ситуаціях. При цьому слід бути впевненим у допомозі: Вона випросить потрібні для нашого спасіння ласки Свого Сина. Під час молитви на Вервиці, розмірковуємо про Христа, оглядаючи його поглядом Марії, розважаємо про таємниці життя, страждання і воскресіння Христа, очима і серцем Тієї, яка була Йому найближча, (з виступу, виголошеного перед “Ангел Господній” 2-го жовтня 1988 р.)

Промінь любові №2 2004

Якщо ви помітили помилку, видiлiть мишкою це слово чи речення та натисніть одночасно: Ctrl+Enter.