Дванадцять обітниць, які дав Ісус Христос св. Марґариті Алякок для почитателів Його Серця

foto3I. Дам кожному всі ласки, потрібні в його становищі

Становище будь-якої людини пов’язане з певними обов’язками і труднощами, яких не має в іншому стані. А ті обов’язки дуже важкі! От розглянемо становище господаря: скільки людина мусить нагаруватися, щоби те господарство таки розквітало, щоби з нього був якийсь пожиток! Недоспи, напрацюйся, нажурися, а з того всього ледве є кусник хліба, щоби не терпіти з голоду. А розгляньмо становище матері. Скільки ж то клопоту коло тієї дитини: сиди над нею, годуй, стережи, вчи, поки з неї не вийде щось доброго. І так кожне становище має свої труднощі й обов’язки, які часто своїм тягарем дуже пригнічують дитину. Щоби полегшити собі той тягар, то нема іншої ради, як попросити про ласку, поміч Божу. З Богом і цілий світ переможу, а без Бога і пальцем не кивну. А звідки отримаємо ту ласку Божу? Із Серця Христового. Воно є “сповненням благодаті”, воно ще нікому не жаліло Своїх ласк, то й нас ними не обділить, як лише звернемося до Нього. Воно обіцяє дати кожному потрібні ласки, хто Його любить і почитає. Отже, всім потрібно горнутися до Серця Ісусового. І ви, що гірко працюєте своїми руками на той хліб насущний, ідіть до Божого Серця, та й також і ви, вчені, не забудьте про те Серце, і ти, ґаздине, що виховуєш діточок, горнися до того Серця, та й ти, ґаздо, що утримуєш цілу родину, прибігай до Нього, і ви, сироти, вдови і бідаки – всі, всі прибігайте до Ісуса, а Він усіх потішить, усім допоможе, всіх ощасливить. Він допомагав апостолам, щоби добре проповідували Його науку; Він скріплював мучеників, щоби твердо дотримувалися св. віри; Він заохочував пустинників, щоби витривали в своєму званні, Він роздає й тепер Свої щедрі ласки всім, щоби кожний міг свої обов’язки виконувати. Любімо Його за це та ніколи не покидаймо.

II. Зішлю спокій в їхні родини

Не один дав би величезні гроші, аби лише в його хаті запанував святий спокій. Так що ж! Грішми спокою не купити. Як були в твоїй хаті сварки, так і далі будуть, навіть як ти даватимеш мільйони. А що ж робити? Ось послухай, що Христос каже: “Хто почитає Моє Серце, то в його хату зішлю спокій”. Тому, хто бажає жити в любові й спокою, той повинен почитати те Боже Серце. А передусім повинна це робити кожна родина, що має нагоди для непорозуміння, сварки, гніву між деякими своїми членами. А вже де є гнів, сварка, там правдивого щастя нема. Просімо те Боже Серце, щоби зіслало Ангела миру в наші хати, щоби в кожній родині панував такий супокій і таке щастя, які панували в Пресв. Родині Ісусовій. Хоча вона не посідала багатств цього світу, однак була дуже щасливою, бо мала любого Ісуса. Спровадьмо й ми у наші помешкання Ісуса Христа через зразкове, святе життя, через любов Його Серця.

III. Буду їх потішати у всіх смутках

Смуток – це доля всіх синів Адама. Нема чоловіка на світі, котрому би смуток бодай часом не стиснув серця. А які ліки від смутку? Де потіхи нам шукати? У Серці Христовому. У ньому потіхи для всіх вистачить. Те Серце, що лише того жило на світі, щоби обтерти рясні сльози людей, що на плач людський так розжалоблювалося, що й саме у плач поринало, певне, не перестане потішати і нас. І до нас скаже, як колись до невісти з Наїна: “Не плач”. О прибігаймо всі до того Серця!

IV. Буду їм прибіжищем за життя, а особливо в годині смерті

Як часто дошкулюють людям різні потреби! Скільки ж то разів трапляється з людиною таке, що годі собі зарадити. Як би так ще якийсь добрий приятель або сусід, то би якось людину врятували; але таких приятелів таки трудно знайти! А що вже казати про годину смерті. Тоді дійсно чоловік у великій біді. І хвороба, і клопоти родинні, й страх перед Судом Божим – те все лежить тягарем на серці людини. До кого ж нам тоді звертатися з проханням про поміч у тих різних небезпеках? На те запитання відповідає нам знову Христос: “Буду певним прибіжищем за життя, а найперше в годині смерті для всіх тих, що почитають Моє Серце”. Ось там охорона наша та прибіжище. У тій Рані Серця Христового сховаємося від усякої біди, всякого ворога. Почитаймо Його і нічого не біймося. Рятував Ісус не одного в біді, як ще жив тут, на землі, потішив й полегшив смерть розбійника на хресті, то й нас в житті врятує, то й нам під час смерті допоможе.

V. Виллю Своє щедре благословенство на всі їхні наміри

Буває постановить собі людина, що конче мусить те діло виконати, от чи висповідатися чи допомогти комусь милостинею, чи щось хосенне зробити у господарстві чи в чомусь іншому; словом, хоче щось доброго зробити. Так що ж: постановити легко, але виконати трудно. Або хтось перешкодить, або забракне сил, або не стане засобів, а так і найліпше діло марнується. Яка на це рада? Потрібно наперед подбати про благословенство Боже. Де воно є, там усе легко йде, без труднощів; де його нема, там і до порога годі дійти. А того благословенства знову ніде не знайдемо на світі, як лише у Серця Христового. Світ в біді насміхається з нас, а Ісус розкриває Свої груди і кличе: “Прийдіть до Мене всі, у Мене будете щасливі”. Хто ж не піде за покликом Ісуса?
Серце Ісуса, яке благодать усім засилає, помилуй нас!

VI. Грішники знайдуть у Моєму Серці джерело й бездонне море милосердя

Нема нещасливішої людини на світі, як грішник. Бог у Своїй справедливості відкинув його від Себе, Небо перед ним зачинене, диявол є його господарем, а земля не врятує його від пекла. Що ж йому робити? Дійсно, він би був пропащим, як би не безконечне милосердя Христового Серця. Те Серце, що прийшло кликати грішників і митарів до покути, кличе тепер усіх струджених і обтяжених до Себе. А поміж тими обтяженими – це перший грішник. На ньому тяжить ціле пекло. Проте йому не потрібно падати в розпуку. Ісус прийшов спасти не праведників, а грішників. І, власне, грішників кличе Ісус Христос: “Прийдіть до Мене всі”. Тому навіть якщо хтось має стільки гріхів, скільки всі дияволи і всі люди разом досі мали і мають, нехай приступить до Серця Христового, а Воно кожного до Себе приголубить, потішить й ущасливить. Те Серце простило гріхи Маґдалині, то й тобі, навіть найбільшому грішникові, простить; те Серце простило гріхи розбійникові в останню годину його життя, то й тобі їх простить. Воно за твої гріхи не шкодувало життя покласти і смерть страшну перетерпіти, то не жаліє й тепер Своєї ласки для тебе.
Серце Ісуса, очисти беззаконня наші й помилуй нас!

VII. Душі остиглі стануть ревними

Є різні духовні слабкості, але байдужість – це найбільша. Чому? Бо байдужий є сліпим до своєї душевної хвороби, а через це не приймає ніяких ліків. Така людина грішить і не бачить своїх гріхів; летить у пекло і не бачить небезпеки. Та й Господь Бог гидиться дуже такої людини. Він так каже остиглому чоловікові: “Знаю твої діла, що ти байдужий є, викину тебе із уст Своїх”. Це – жахлива кара для остиглих. Що вони мають робити? Мають стати пристрасними, ревними в службі Божій. А того вогню – ревності, очевидно, ніде не наберуть, як лише в Христовому Серці, що Саме горить вогнем найбільшої ревності про славу Божу і спасіння наших душ. О ви, остиглі душі, нічого іншого не робіть, а лише почитайте те Боже Серце – будьте певні, що незабаром станете ревними.
Серце Ісуса, теплото улюблена, зігрій нас і помилуй нас!

VIII. Ревні душі швидко досягнуть великої досконалості

Люди, що часто сповідаються, причащаються, ходять до церкви на Богослужіння і щиро намагаються сподобатись Господу Богу, проте мають ще багато гріховного пороху в своїх душах, а християнські чесноти не досить ще закорінились в їхньому серці, не досить удосконалилися. Такі душі – ніби образ, вже намальований, але ще не зовсім викінчений; той образ можна ще вдосконалити, дещо підправити, а дещо навіть замалювати. А як ті душі досягнуть тієї досконалості? Є різні дороги, якими Господь Бог провадить душі до цієї святої висоти, але вони часто закриті від нас; одну з таких доріг, якою можна швидко дійти до досконалості, Ісус об’явив блаженній Маргариті. Це – “Набожність до Серця Христового”. І цілком природно. Хто правдиво любить те Серце, то Воно його також любить, а отже, зливає на нього Свої ласки, і хто любить те Боже Серце, той остерігається найменшого гріха; хто любить те Серце, той хоче сподобатися тому Серцю, а отже, вдосконалює всякі чесноти. І так незабаром за прикладом і допомогою Божого Серця ця людина сама стає святою. Ось легка дорога до святості. Спробуймо і переконаємось.

IX. Поблагословлю ті помешкання, в яких почитатимуть образ Мого Пресвятого Серця

Яке бажання висловив Ісус у тих словах? Щоби образ Його Божого Серця люди мали у хатах і там Його почитали. Утім недостатньо повісити той образ у своїй хаті та й забути про нього. Або буває й таке, що святий образ висить на стіні, а в хаті такі сварки, бійки, прокльони, помсти, охорони, Господи! А часом ще гірші гріхи діються. Чи так почитається образ? Ні, зневажається. Ліпше було б, якби в хаті образу не було. Як маєш в хаті так грішити, то перед тим познімай святі образи, повиноси з хати, щоби не зневажити їх своїми гріхами. А як маємо почитати той образ Христового Серця?
Насамперед, не сміймо грішити перед тим образом. Далі молімося перед ним. А найкраще було б, як би рано і увечері зібралася ціла родина, всі по-клякали перед св. образом та й разом, спільно і голосно відмовляли свої ранішні молитви. Голова родини (або хто краще вміє) провадив би, а інші би за ним уголос повторювали. Така молитва надзвичайно подобається Господу Богові. Між ними перебуває Ісус Христос. Святі ангели вислуховують цю молитву і заносять її до Престолу Божого. Така родина мусить перебувати у ласках Господа Бога. І прекрасно, як часом (напр., в пятницю) світиться лампа перед образом на честь Серця Христового, але це не обов’язково.

А що ж обіцяє Ісус тим помешканням, де почитають образ Його Серця? Своє благословенство. У Св. Письмі сказано, що Бог благословив той дім, в якому стояв Кивот Завіту. Отже, тепер для нас таким Кивотом Завіту нехай буде образ Христового Серця. Завдяки йому на наших домівках спочине благословенство Боже. А де є благословення Боже, там є щастя, веселість, земний рай.

Любімо Серце Ісуса і почитаймо Його!

X. Священикам дам ласку пом’якшувати і найтвердіші серця

Нема нічого твердішого на світі, як закам’яніле серце. Навіть найтвердіший камінь є м’якшим від такого серця. Знаємо, що скелі тріскали, спостерігаючи за жахливою смертю Ісуса, а серця фарисеїв і книжників таки не зм’якли. А хто не знає, яким твердим є серце скупої людини до людської нужди? Тварина швидше відчує ту нужду, ніж така людина. До такої закаменілості серця доходить кожний грішник, що в своїх важких гріхах перебуває роками та ніколи не думає з них виправитися. Такого чоловіка виправити – це велика річ. Він глухий до закликів Божих, сліпий до Рани Ісуса і Його смерті; нечутливий до Його любові. Тому той, хто має дар пом’якшувати такі тверді серця, має, так би мовити, один з найбільших дарів на світі. А, власне, той дар обіцяє Ісус усім священикам, що почитатимуть Його Божественне Серце. Вони працюють з людськими серцями, вони більше зустрічаються з твердосердими, отож їм цей дар дуже потрібний. Інколи під час сповіді треба добре прикласти зусиль, щоби врятувати якусь душу для Господа Бога. Тож великою потіхою для священиків є ця Христова обітниця. Отож любімо Серце Ісусове і Воно завжди нам допоможе!

XI. Імена тих, що постійно поширюватимуть набоженство до Мого Серця, будуть записані в тому Серці навіки

Якось Ісус Христос сказав Своїм апостолам: “Я прийшов на цей світ кинути вогонь між людьми і нічого іншого не хочу, як лише того, щоби він горів між ними”. Що це означає? Цей вогонь – це любов Ісуса Христа й Він хоче, щоби вона запалила серця всіх людей – щоби цілий світ любив Його, горів Його любов’ю. Апостоли добре зрозуміли науку свого Вчителя: самі полюбили Його, а після Його смерті розбрелися по цілім світі й запалили увесь Всесвіт Христовою любов’ю. З любові до Ісуса самі пішли на смерть, а за їх прикладом цілі мільйони св. мучеників воліли перетерпіти й найтяжчі муки, ніж покинути свого Улюбленця Ісуса.
Дійсно, ніщо не відлучало їх від любові Христа: ані голод, ані холод, ані меч, ані вогонь, ані нагота, ані вся сила їхня, ані навіть ціле пекло. Відтоді та любов завжди горить між людьми й палає в наших серцях. Утім, щоби цей вогонь не погас, Ісус потребує апостолів, щоби вони його підтримували та розширювали. Таким апостолом, хранителем Христової любові, може бути кожний, хто сам любить Ісуса Христа й інших до тієї любові схиляє. До такого апостольства Ісус заохочує усіх, коли каже: “Запишу в Своє Серце кожного, хто поширює набоженство до Мого Серця”. Він неначе каже: “Дивіться на Моє Серце, як щиро Воно всіх любить; Я ніщо від вас не хочу, а лише, щоб ви любили Моє Серце й інших до такої любові заохочували. Хто ж не піде за тим покликом Ісуса Христа? Хто ж не любитиме Христового Серця й інших до того схиляти? Ми всі готові наслідувати Апостолів і Мучеників у вірності Тобі, Ісусе, ми всі будемо спонукати своїх ближніх любити Твоє Серце. А за це матимемо велику нагороду від Тебе: будемо записані в Твоєму Серці навіки.

XII. З надмірного милосердя Мого Серця обіцяю тобі, що всемогутня любов того Серця дасть ласку останньої покути тим, що будуть причащатися кожної першої п’ятниці місяця безперервно впродовж дев’яти місяців; ті, хто так чинитимуть, не вмруть у стані гріха й без Св. Тайн і Моє Серце буде для них у годині смерті певним прибіжищем

Коли міркуємо про Небо, пекло, майбутнє наше життя, то завжди тривожимося, чи будемо спасенні, чи після смерті отримаємо небесні розкоші, чи пекельні муки. Якби ангел з’явився перед нами з Неба і сказав нам, що будемо навіки царствувати в Небі, то нашій радості не було меж. Таку вістку про вічне щастя приносить нам обітниця Ісусового Серця. Христос каже нам так: “Будеш, чоловіче, в Небі, Я не допущу, щоби ти вмер без Св. Тайн і зійшов з цього світа у смертному гріху. Проте для цього маєш на честь Мого Пресвятого Серця причащатися кожної першої п’ятниці впродовж дев’яти місяців”. Яку незначну річ вимагає від нас Ісус Христос, а яку велику ласку нам за те обіцяє. Що ж може бути легше, як піти раз на місяць до Св. сповіді і до Св. Причастя, і тим забезпечити собі щасливу смерть? Щомісячні сповідь і Причастя гарантують вічне спасення, а це найбільша потіха для нещасливих грішників. Чи помремо зі Св. Тайнами і в ласці Божій, це тепер залежить уже від того, чи ми будемо любити Серце Ісусове, чи виконаємо все, чого лише воно жадає від нас. Усі ці обітниці Ісус Христос дав почитателям Його Серця, це правдиво царські обітниці – Божі. Все, що нам потрібно і що може нас ощасливити, Ісус Христос пообіцяв нам. Вже за ці обітниці варто почитати і любити Серце Христове; тим більше, що це Боже Серце дало нам усе і так нас полюбило, що нічого не залишило, а навіть себе винищило, щоби показати нам Свою любов. Любімо те Серце!

Якщо ви помітили помилку, видiлiть мишкою це слово чи речення та натисніть одночасно: Ctrl+Enter.